Тематична номінація
"Розвиток творчої особистості в навчальних закладах"
Творчість - це не розкіш
для обраних, а загальна біологічна потреба,
інколи не усвідомлена нами
Г. Іванов
Епоха третього тисячоліття сповнена змінами та інноваціями, диктує свої умови життя; це епоха інтелекту, цінності розуму та обдарувань. Обдарована людина може дати державі, суспільству, людству в цілому значно більше, ніж людина з посередніми здібностями.
Саме тому нині виникла нагальна потреба суспільства у творчих, діяльних обдарованих, інтелектуально та духовно розвинених громадянах. Взагалі, проблема виховання обдарованої дитини існує стільки, скільки існує сама педагогіка. Тому виховання творчої особистості – одне з найважливіших питань і завдань, які покликані розв’язувати усі ланки народної педагогіки і освіти. Колись німецький філософ Людвіг Фейєрбах сказав, що "здатність не може існувати там, де немає місця для її прояву". Те саме ми можемо сказати і про творчість. На нашу думку, одним із таких місць є школа.
Місією школи ХХІ ст. є навчання та виховання творчих та обдарованих дітей. Вони характеризуються порівняно високим розвитком мислення, довготривалим запам’ятовуванням навчального матеріалу, розвиненими навичками самоконтролю в навчальній діяльності, креативністю, великою працездатністю тощо. Їм притаманна неординарність, свобода висловлювання думки, багатство уяви, чіткість різних видів пам’яті, швидкість реакції, вміння піддавати сумніву й науковому осмисленню певні явища, стереотипи, догми.
Актуальність нашого дослідження полягає в тому, що теоретичні аспекти і практика формування творчої особистості набувають особливої ваги в умовах зміцнення та вдосконалення української державності, становлення авторитету України на міжнародній арені, що зумовлює необхідність підвищення інтелектуально-культурного потенціалу суспільства, вдосконалення всіх ланок навчально-виховного процесу. Кардинальні зміни у державі, які детермінують потребу у розвитку і використанні на її благо творчих здібностей особистості, диктують необхідність оновлення сфери освіти. У сучасному освітньому просторі України формуються нові виховні ідеали, що ведуть до змін у змісті навчання, розвитку та виховання учнів. Одним із пріоритетних напрямів стає формування творчої особистості, здатної до гнучкої адаптації в нових умовах. Державними документами, зокрема, Конституцією України, Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті, законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту» та іншими визначено стратегічні орієнтири вітчизняної освіти, серед яких всебічний розвиток особистості, її розумових здібностей, фізичних можливостей, моральних якостей; готовність жити в умовах, які постійно змінюються та вимагають прийняття нестандартних рішень. Формування творчої особистості школяра повинно стати головною метою навчально-виховного процесу, а оволодіння знаннями, уміннями і навичками – лише засобом (безумовно, важливим) її особистісного зростання, свідомого вибору майбутньої професії та самореалізації у подальшій життєдіяльності.
Проблема розвитку творчої особистості настільки актуальна і складна, що потребує не лише теоретичного обґрунтування, а й практичних дій. Особливе місце і роль у розв’язанні цієї проблеми належить загальноосвітнім школам і школам нового типу. Проте формування творчої особистості починається з дитинства. Тому розвивати в дітей інтереси і нахили потрібно вже в дошкільному та молодшому шкільному віці. У цей час «чомучка» протягом дня може задати дорослому більше сотні запитань. Пізнавальна активність сприяє інтелектуальному розвитку дитини, тому змалку слід підтримувати допитливість, відповідаючи на запитання малюка, пропонуючи йому найрізноманітніші ігри тощо.
На формування творчої особистості дитини впливає багато чинників, серед яких чільне місце посідає культура й мистецтво. Поступово знайомлячись з культурною спадщиною людства, дитина прилучається до її цінностей, збагачує власний життєвий досвід, має можливість творчо застосовувати набуті знання у притаманних їй видах діяльності. Відповідно до цього, розвивається уява, мислення, комунікативні навички, вміння розуміти іншого тощо.
Василь Сухомлинський зазначав: «Кожна дитина не тільки сприймає, але й малює, творить, створює. Те, як дитина бачить світ, - є своєрідною художньою творчістю. Образ, шо сприйняла й одночасно створила дитина, несе в собі яскраве емоційне забарвлення. Діти переживають бурхливу радість, сприймаючи образи навколишнього світу і додаючи до них що-небудь з фантазії. Емоційна насиченість сприйняття – це заряд творчості».
У філософській та психолого-педагогічній літературі є різні трактування творчості, висловлюються різноманітні думки про природу, об’єктивну основу та структуру творчого процесу, форми творчого синтезу, формування творчих здібностей людини та ін.
Саме ж поняття «творчість» широко використовується у повсякденному житті та науковій літературі. Проте існують труднощі щодо його значення. До основних понять «творчості» належать такі:
Саме тому нині виникла нагальна потреба суспільства у творчих, діяльних обдарованих, інтелектуально та духовно розвинених громадянах. Взагалі, проблема виховання обдарованої дитини існує стільки, скільки існує сама педагогіка. Тому виховання творчої особистості – одне з найважливіших питань і завдань, які покликані розв’язувати усі ланки народної педагогіки і освіти. Колись німецький філософ Людвіг Фейєрбах сказав, що "здатність не може існувати там, де немає місця для її прояву". Те саме ми можемо сказати і про творчість. На нашу думку, одним із таких місць є школа.
Місією школи ХХІ ст. є навчання та виховання творчих та обдарованих дітей. Вони характеризуються порівняно високим розвитком мислення, довготривалим запам’ятовуванням навчального матеріалу, розвиненими навичками самоконтролю в навчальній діяльності, креативністю, великою працездатністю тощо. Їм притаманна неординарність, свобода висловлювання думки, багатство уяви, чіткість різних видів пам’яті, швидкість реакції, вміння піддавати сумніву й науковому осмисленню певні явища, стереотипи, догми.
Актуальність нашого дослідження полягає в тому, що теоретичні аспекти і практика формування творчої особистості набувають особливої ваги в умовах зміцнення та вдосконалення української державності, становлення авторитету України на міжнародній арені, що зумовлює необхідність підвищення інтелектуально-культурного потенціалу суспільства, вдосконалення всіх ланок навчально-виховного процесу. Кардинальні зміни у державі, які детермінують потребу у розвитку і використанні на її благо творчих здібностей особистості, диктують необхідність оновлення сфери освіти. У сучасному освітньому просторі України формуються нові виховні ідеали, що ведуть до змін у змісті навчання, розвитку та виховання учнів. Одним із пріоритетних напрямів стає формування творчої особистості, здатної до гнучкої адаптації в нових умовах. Державними документами, зокрема, Конституцією України, Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті, законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту» та іншими визначено стратегічні орієнтири вітчизняної освіти, серед яких всебічний розвиток особистості, її розумових здібностей, фізичних можливостей, моральних якостей; готовність жити в умовах, які постійно змінюються та вимагають прийняття нестандартних рішень. Формування творчої особистості школяра повинно стати головною метою навчально-виховного процесу, а оволодіння знаннями, уміннями і навичками – лише засобом (безумовно, важливим) її особистісного зростання, свідомого вибору майбутньої професії та самореалізації у подальшій життєдіяльності.
Проблема розвитку творчої особистості настільки актуальна і складна, що потребує не лише теоретичного обґрунтування, а й практичних дій. Особливе місце і роль у розв’язанні цієї проблеми належить загальноосвітнім школам і школам нового типу. Проте формування творчої особистості починається з дитинства. Тому розвивати в дітей інтереси і нахили потрібно вже в дошкільному та молодшому шкільному віці. У цей час «чомучка» протягом дня може задати дорослому більше сотні запитань. Пізнавальна активність сприяє інтелектуальному розвитку дитини, тому змалку слід підтримувати допитливість, відповідаючи на запитання малюка, пропонуючи йому найрізноманітніші ігри тощо.
На формування творчої особистості дитини впливає багато чинників, серед яких чільне місце посідає культура й мистецтво. Поступово знайомлячись з культурною спадщиною людства, дитина прилучається до її цінностей, збагачує власний життєвий досвід, має можливість творчо застосовувати набуті знання у притаманних їй видах діяльності. Відповідно до цього, розвивається уява, мислення, комунікативні навички, вміння розуміти іншого тощо.
Василь Сухомлинський зазначав: «Кожна дитина не тільки сприймає, але й малює, творить, створює. Те, як дитина бачить світ, - є своєрідною художньою творчістю. Образ, шо сприйняла й одночасно створила дитина, несе в собі яскраве емоційне забарвлення. Діти переживають бурхливу радість, сприймаючи образи навколишнього світу і додаючи до них що-небудь з фантазії. Емоційна насиченість сприйняття – це заряд творчості».
У філософській та психолого-педагогічній літературі є різні трактування творчості, висловлюються різноманітні думки про природу, об’єктивну основу та структуру творчого процесу, форми творчого синтезу, формування творчих здібностей людини та ін.
Саме ж поняття «творчість» широко використовується у повсякденному житті та науковій літературі. Проте існують труднощі щодо його значення. До основних понять «творчості» належать такі:
- творчість - це діяльність людини, в якій вона створює нові об'єкти та якості, схеми поведінки й спілкування, нові образи та знання;
- творчість - це суто людська діяльність; це не лише створення суспільно значущого продукту. Творчістю можна назвати всі ті «відкриття», які людина робить особисто для себе; творчими є майже всі психічні процеси, за винятком, може, автоматизованих дій;
- творчість – це потреба в самоактуалізації, повній і вільній реалізації своїх здібностей та життєвих можливостей.
Характеризуючи творчу дитину в цілому, можна констатувати такі її особливості:
- Інтелектуальний потенціал - гнучкість, швидкість, точність, дивергентність, економічність мислення; цупкість зорової, слухової пам'яті, здатність до наслідування; жива уява; тривала концентрація й зосереджена увага.
- Допитливість - внутрішня пізнавальна мотивація; відчуття нового.
- Ініціатива - постійна активність і зайнятість; велика працездатність; любов до ризику; любов до труднощів.
- Незалежність, самостійність, прагнення до самовираження, віра у свої сили, критичність, реалістичність самооцінки.
- Наполегливість, відданість завданню, почуття напруженості.
- Передбачення, створення еталонів. Ігнорування можливостей свого розвитку.
- Оригінальність, творчість: нестандартні рішення, прагнення до творчих задач та занять, винахідливість.
- Ерудиція, високий рівень мовленнєвої виразності, багатий словниковий запас, компетентність, систематизовані та міцні знання.
- Психосоціальні характеристики: почуття справедливості, потяг до лідерства, почуття гумору.
На основі цієї шкали В.О. Моляко виділив ознаки, які відрізняють творчу дитину:
- Активна, завжди чимось зайнята. Вона прагне працювати більше за інших, займає себе сама заданою програмою.
- Наполегливо переслідує поставлені перед нею цілі, вимагає додаткової інформації від дорослих. дуже багато ставить запитань.
- Хоче вчитися, багато знати, досягти успіхів. Заняття приносить задоволення, не сприймає заняття та навчання в школі як "насильство" над собою.
- Здатна краще за інших займатися самостійно (наполегливо та завзяо вимагає інформації про об'єкти, в умовах шкільного навчання самостійно працює з літературою).
- Уміє критично розглядати навколишню дійсність та прагне проникнути в суть явищ, не задовольняючись поверховими поясненнями, навіть якщо вони для одноліток здаються достатніми.
- Ставить безліч запитань, зацікавлена в задовільній відповіді на них.
- Заняття в школі для неї цікаві тоді, коли використовується проблемний матеріал; ровесники ж надають перевагу вивченню добре сформульованого й зрозумілого матеріалу.
- Порівняно з однолітками вона краще вміє бачити зв'язок між явищами та їх причинами, знаходити спільне в об'єктах, маніпулювати логічними операціями, систематизувати, класифікувати.
Аналізуючи наведені визначення, робимо висновок, що творчість – це людська діяльність, у процесі якої особистість, задовольняючи потреби в реалізації своїх здібностей, створює нові знання, об'єкти, схеми поведінки, робить власні «відкриття».
Творча дитина ставить завдання, виконання яких вимагає відстрочки часу. Тобто мотивація діяльності має дальню перспективу.
Поряд із поняттям «творчість» вживається й «креативність». Креативність розглядається вченими як характеристика творчого потенціалу особистості. За словником термінів «Дошкільна освіта», «креативність – це рівень творчої обдарованості, здатності до творчості, що складає досить стійку характеристику особистості». Правомірно розрізняти поняття "креативна особистість" і "творча особистість". Під "креативною" розуміють таку особистість, яка має внутрішні передумови (особистісні утворенння, специфіка когнітивної сфери, нейрофізіологічні задатки), що забезпечують її творчу активність, тобто не стимульовану ззовні пошукову та перетворювальну діяльність. Таким чином, детермінантою творчої активності особистості є її креативність. Але творча активність не завжди є продуктивною. Продуктивну творчу активність називають творчою діяльністю, тобто таким творчим процесом, внаслідок якого виникає нове досягнення, яке може мати як об'єктивну, так і суб'єктивну новизну та оригінальність. на основі цього можна дати визначення творчої особистості як креативної особистості, яка внаслідок впливу зовнішніх факторів набула необхідних для актуалізації творчого потенціалу людини додаткових мотивів, особистісних утворень, здібностей, що сприяють досягненню творчих результатів в одному чи кількох видах творчої діяльності. Так, наприклад, працелюбність необов'язково притаманна креативній особистості, але для результативної творчої активності вона має першорядне значення.
Що стосується поняття "креативність", то це - властивість особистості, що виявляється в тенденції до вирішення проблем по-новому, суб'єктивно чи об'єктивно, новими засобами, семантичними "стрибками", новими конфігураціями дій або методів та інше.
Творча дитина ставить завдання, виконання яких вимагає відстрочки часу. Тобто мотивація діяльності має дальню перспективу.
Поряд із поняттям «творчість» вживається й «креативність». Креативність розглядається вченими як характеристика творчого потенціалу особистості. За словником термінів «Дошкільна освіта», «креативність – це рівень творчої обдарованості, здатності до творчості, що складає досить стійку характеристику особистості». Правомірно розрізняти поняття "креативна особистість" і "творча особистість". Під "креативною" розуміють таку особистість, яка має внутрішні передумови (особистісні утворенння, специфіка когнітивної сфери, нейрофізіологічні задатки), що забезпечують її творчу активність, тобто не стимульовану ззовні пошукову та перетворювальну діяльність. Таким чином, детермінантою творчої активності особистості є її креативність. Але творча активність не завжди є продуктивною. Продуктивну творчу активність називають творчою діяльністю, тобто таким творчим процесом, внаслідок якого виникає нове досягнення, яке може мати як об'єктивну, так і суб'єктивну новизну та оригінальність. на основі цього можна дати визначення творчої особистості як креативної особистості, яка внаслідок впливу зовнішніх факторів набула необхідних для актуалізації творчого потенціалу людини додаткових мотивів, особистісних утворень, здібностей, що сприяють досягненню творчих результатів в одному чи кількох видах творчої діяльності. Так, наприклад, працелюбність необов'язково притаманна креативній особистості, але для результативної творчої активності вона має першорядне значення.
Що стосується поняття "креативність", то це - властивість особистості, що виявляється в тенденції до вирішення проблем по-новому, суб'єктивно чи об'єктивно, новими засобами, семантичними "стрибками", новими конфігураціями дій або методів та інше.
Отже, поняття «творчість» та «креативність» характеризують особистість.
Л. Паламарчук вказує, що творчість є напруженою роботою, якій передує тривалий період накопичення вражень про навколишній світ, сприйняття, аналізу явищ, подій, усвідомлення власного ставлення до них. Але це більше стосується дорослих. Для дитини-дошкільника пізнання навколишнього світу складає сенс її життя, творчість є ніби продуктом цього пізнання. Що стосується дітей-підлітків, то підлітковий вік у певному розумінні є унікальним, адже багато складових психіки підлітка знаходяться в стадії активного формування. Підлітків відрізняє підвищена пізнавальна активність, розширення обсягу знань, поява нових мотивів навчання, що дозволяє займатися самостійною творчою працею.
Головним є те, що саме в цьому віці відбувається інтенсивний розвиток логічного мислення, що визначальним чином впливає на всі інші пізнавальні процеси та інтелект в цілому. Суттєві зрушення відбуваються і в розвитку самосвідомості, - відбувається активне становлення особистості. Усе це в комплексі є гарною базою для розвитку творчих здібностей особистості.
Учні з підвищеними навчальними здібностями мають сприятливі психологічні можливості для активної навчальної діяльності. Тому вчитель повинен так підбирати для них навантаження, щоб воно сприяло їх інтелектуальному та особистісному розвитку, зацікавлювало, розвивало, а не стримувало його. Для процесу виховання дуже важливо, щоб учень соромився свого неробства, ненавидів лінощі і недбальство у навчальній праці. «Найстрашніше горе, — на думку В. Сухомлинського, — горе для сім'ї, горе для школи, горе для суспільства, — якщо молодій людині не хочеться знати! Небажання знати — це символічні залізні ґрати, якими людина закриває від себе безмежне небо, замість символічних потім можуть з'явитися справжні».
Для того, щоб не допустити такого небажання обдарованих дітей прагнути до знань, необхідно проводити з ними відповідну роботу. Варіанти стратегії роботи з обдарованими дітьми можуть бути різні:
Л. Паламарчук вказує, що творчість є напруженою роботою, якій передує тривалий період накопичення вражень про навколишній світ, сприйняття, аналізу явищ, подій, усвідомлення власного ставлення до них. Але це більше стосується дорослих. Для дитини-дошкільника пізнання навколишнього світу складає сенс її життя, творчість є ніби продуктом цього пізнання. Що стосується дітей-підлітків, то підлітковий вік у певному розумінні є унікальним, адже багато складових психіки підлітка знаходяться в стадії активного формування. Підлітків відрізняє підвищена пізнавальна активність, розширення обсягу знань, поява нових мотивів навчання, що дозволяє займатися самостійною творчою працею.
Головним є те, що саме в цьому віці відбувається інтенсивний розвиток логічного мислення, що визначальним чином впливає на всі інші пізнавальні процеси та інтелект в цілому. Суттєві зрушення відбуваються і в розвитку самосвідомості, - відбувається активне становлення особистості. Усе це в комплексі є гарною базою для розвитку творчих здібностей особистості.
Учні з підвищеними навчальними здібностями мають сприятливі психологічні можливості для активної навчальної діяльності. Тому вчитель повинен так підбирати для них навантаження, щоб воно сприяло їх інтелектуальному та особистісному розвитку, зацікавлювало, розвивало, а не стримувало його. Для процесу виховання дуже важливо, щоб учень соромився свого неробства, ненавидів лінощі і недбальство у навчальній праці. «Найстрашніше горе, — на думку В. Сухомлинського, — горе для сім'ї, горе для школи, горе для суспільства, — якщо молодій людині не хочеться знати! Небажання знати — це символічні залізні ґрати, якими людина закриває від себе безмежне небо, замість символічних потім можуть з'явитися справжні».
Для того, щоб не допустити такого небажання обдарованих дітей прагнути до знань, необхідно проводити з ними відповідну роботу. Варіанти стратегії роботи з обдарованими дітьми можуть бути різні:
- задоволення їх запитів у поглибленому вивченні предметів на основі широкого ознайомлення з досягненнями сучасної науки;
- створення умов як для задоволення їх різнобічних пізнавальних інтересів, так і для розвитку здібностей до певного виду діяльності;
- забезпечення можливостей для творчості в їх навчальній і позашкільній активності;
- залучення до надання допомоги однокласникам у навчанні;
- запобігання появі в них переоцінки своїх можливостей, ліні через систематичну незавантаженість.
Формами роботи з такими учнями можуть бути групові й індивідуальні заняття на уроках, факультативах і в позаурочний час. Зміст навчальної інформації одночасно слід доповнювати науковими відомостями, які вони можуть одержати в процесі виконання додаткових завдань за рахунок вищого, ніж у інших учнів, темпу оброблення навчальної інформації.
Серед методів навчання обдарованих дітей повинні превалювати самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєння знань, формування умінь і навичок. Контроль за їх знаннями має стимулювати поглиблене вивчення матеріалу, його систематизацію, перенесення знань у нові ситуації. Домашні завдання для таких дітей повинні бути творчими.
Як стверджує професор Гарвардсьокго університету Говард Гарднер існує вісім способів сприйняття та розуміння світу:
Серед методів навчання обдарованих дітей повинні превалювати самостійна робота, пошуковий і дослідницький підходи до засвоєння знань, формування умінь і навичок. Контроль за їх знаннями має стимулювати поглиблене вивчення матеріалу, його систематизацію, перенесення знань у нові ситуації. Домашні завдання для таких дітей повинні бути творчими.
Як стверджує професор Гарвардсьокго університету Говард Гарднер існує вісім способів сприйняття та розуміння світу:
- Лінгвістичний - через слова.
- Математичний - через цифри, формули, логіку.
- Просторово-візуальний - через зір та простір.
- Кінестично-тактильний - через рухи та доторки.
- Музичний - через слух.
- Екстравертний - спрямований на оточуючих або через оточуючих.
- Інтравертний - спрямований крізь себе або через себе.
- Натуралістичний - через природу.
У кожній людині тією чи іншою мірою закладена здатність сприймати навколишній світ усіма наведеними вище способами. Це, звичайно, не може не знайти своє відображення у роботі вчителя, який має добре вивчити своїх вихованців, їх психічні особливості, тому що його завдання - якомога краще розвинути кожну з вищезгаданих здібностей, а відтак дати дітям можливість стати всебічно розвиненими. Детальніше ознайомитися з цією методикою та видами навчально-пізнавальної діяльності за типами особистості можна тут.
Окрім того, увага до обдарованих учнів на уроках має доповнюватися системою позакласної та позашкільної роботи, яка передбачає відвідування гуртків, участь у тематичних масових заходах (вечорах любителів літератури, історії, фізики, хімії та ін., оглядах-конкурсах художньої, технічної творчості, зустрічах із ученими і т. ін.). Позакласна робота передбачає виконання різноманітних позанавчальних завдань. Велику роль відіграє участь обдарованих учнів у предметних олімпіадах. Учитель повинен постійно спрямовувати їх активність, допомагаючи обрати профіль позашкільних занять, керуючи позакласною роботою.
Окрім того, увага до обдарованих учнів на уроках має доповнюватися системою позакласної та позашкільної роботи, яка передбачає відвідування гуртків, участь у тематичних масових заходах (вечорах любителів літератури, історії, фізики, хімії та ін., оглядах-конкурсах художньої, технічної творчості, зустрічах із ученими і т. ін.). Позакласна робота передбачає виконання різноманітних позанавчальних завдань. Велику роль відіграє участь обдарованих учнів у предметних олімпіадах. Учитель повинен постійно спрямовувати їх активність, допомагаючи обрати профіль позашкільних занять, керуючи позакласною роботою.
З досвіду педагогічного колективу Петропільського навчально-виховного комплексу
Вже тривалий час колектив нашого закладу проводить роботу з обдарованими та творчими учнями, виховуючи творчі особистості. Проходить це різними способами:
- виконуються цікаві творчі завдання на уроках (створення збірок "Байки учнівські" з української літератури - Волкова А.В.; "Дива Різдвяного свята" зі світової літератури - Четверик В.В.);
- проведення відкритих уроків з виконанням творчих завдань ("Математичні перегони" з математики - Сиволап Ю.О.; "Неси добро у світ природи" з української літератури - Волкова А.В.);
- участь у Всеукраїнських учнівських олімпіадах з базових дисциплін, творчі конкурси знавців української мови ім. П.Яцика, мовно-літературному конкурсі ім. Т.Г.Шевченка;
- участь в інтерактивних конкурсах ("Патріот", "Лукомор'є", "Соняшник", "Кенгуру", "Puzzle", "Геліантус";
- проведення тематичних та предметних тижнів: тиждень світової літератури ("В гостях у казки", "Зустріч з персонажами О.С.Пушкіна, конкурс стіннівок тощо - Четверик В.В.), тиждень Математики, Інформатики, Фізики (математичний брейн-ринг, аукціон знань з фізики та інформатики - Котова Л.М., Сиволап Ю.О.), тиждень творчості Т.Г.Шевченка (конкурс тематичних стіннівок, літературна композиція "Коли ми стрінемося знову..." - Соколянська І.В.), тиждень пожежної безпеки (вікторини, конкурси, моделювання життєвих ситуацій - Луценко А.В.) тощо;
- проведення позакласних заходів, творчих вечорів (композиція-реквієм "На колінах стою перед вами, сповідаю жалобу сумну..." до дня пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 рр., 8 Березня, День Учителя, день Святого Миколая, Новий рік та багато інших - класні керівники, Коваль В.В.);
- випуск шкільної газети "Учнівське Слово" (Котова Л.М.);
- проведення заходів у групах вихованців НВК "Калинка" та "Сонечко" (свято Осені, день Козацтва, Свято Мами - Луценко А.В., Гордієнко Т.А.);
- участь в конкурсах малюнків ("Очима дитини - бюджет країни", "Мелом на доске" - Заусаєва О.Ю.);
- участь в обласних творчих конкурсах (конкурс молодих журналістів "Нащадки переможців", веб-квест знавців російської мови "К сокровищам родного слова" - Волкова А.В.).
Усе це забезпечується завдяки розвитку творчих здібностей учнів нашого закладу, в залежності від типу їхньої обдарованості.
Тобто, можемо сказати, що наш заклад є достойним місцем для прояву творчості та розвитку творчої особистості не тільки дитини, а й педагога. Тому що здатність до творчості властива не лише видатним діячам науки, техніки та культури, а й характеризує всіх людей, її можна стимулювати та розвивати цілеспрямованими заходами, підвищуючи ефективність продуктивної діяльності людини в різних галузях, повно використовуючи творчий потенціал. Психологи переконані, що здатність до творчості закладена в кожній людині, яка реалізує її різною мірою в різних умовах. Тому необхідно постійно створювати усі можливі умови для розвитку тврчої особистості в навчальних закладах.
Проблема творчої особистості є складною комплексною проблемою, її ще довго можна досліджувати, а ще краще реалізовувати.
Тобто, можемо сказати, що наш заклад є достойним місцем для прояву творчості та розвитку творчої особистості не тільки дитини, а й педагога. Тому що здатність до творчості властива не лише видатним діячам науки, техніки та культури, а й характеризує всіх людей, її можна стимулювати та розвивати цілеспрямованими заходами, підвищуючи ефективність продуктивної діяльності людини в різних галузях, повно використовуючи творчий потенціал. Психологи переконані, що здатність до творчості закладена в кожній людині, яка реалізує її різною мірою в різних умовах. Тому необхідно постійно створювати усі можливі умови для розвитку тврчої особистості в навчальних закладах.
Проблема творчої особистості є складною комплексною проблемою, її ще довго можна досліджувати, а ще краще реалізовувати.
Комментариев нет:
Отправить комментарий